Наше рідне село, найдорожча святиня,
З діда - прадіда рідна і вічна колиска,
Для усіх поколінь ти свята берегиня
В тобі - пам’ять і дух наших рідних і близьких...

Станіслав Сауляк

Села, як і люди, мають свої біографії. І у кожного вона своя, неповторна. Тільки в селі людина може так тісно спілкуватися з природою, розуміти її душею і серцем, милуватися неповторною красою.

Наше село - це наша маленька рідна Батьківщина. В кожного є своя хата, стежка, яка рано чи пізні) всіх веде в далекий непізнаний світ.

Сучасне Зарябинки усе на виду. А минуле? Про нього також пам’ятають у селі. Було горе, була кривда, було кріпацтво, була неволя.

Але з ходом історії кожен несприятливий етап переборювався волею мешканців села, воно знову і знову відновлювалось і ставало загартованішим до нових перешкод на шляху свого розвитку.

Моя земля, мій край, моя кохана сторона - мовить кожна людина про свою Батьківщину. Певне, так само виспівує прудкокрилий птах, коли повертає до рідного гнізда. Це Божий закон любові до роду - прароду, до місця, де ти пустив своє коріння у чисті джерела рідної землі.

За легендами назва села Зарябинка походить від річки Рябинка (притока Ворскли). Поселення, що розташоване за Рябинкою дало назву селу Зарябинка. В далекому минулому - це хутір, в даний час село.

Такою рідною землею для нас є земля нашого села, яке має свій історичний початок ще в далекому 18 столітті. Час заснування сіл точно не встановлено. Перша письмова згадка про Зарябинку відноситься до 1798 р., Леськівку (як володіння поміщика Осипова) - в 1758 р. Згідно з переказами першими поселенцями Зарябинки були переселенці. З правобережної України пересилився деякий Задніпровський, з Литви - Луценко та з Богодухова - Тризна. На ім’я перших переселенців збереглися до цього часу назви хуторів. Так по імені першого переселенця міщанина є хутір Тризни.

Переселенці селилися на вільних землях, що належали Російській імперії. Жителі сіл займалися землеробством, скотарством, бджільництвом, бондарством. Розвивалась також торгівля. Умови життя трудящого населення були важкими. Складність їх становища посилювалась постійними чварами власників села з сусідніми можновлад­цями, в ході яких господарства селян руйнувались і грабувалися.

Відгреміли Жовтнева революція, колективізація, та Друга Світова війна. Жителі сіл брали активну участь в усіх подіях, які відбувалися в країні, але не забували свого головного призна­чення - бути годувальниками, тому за будь яких умов вони сіяли та збирали зерно, вирощували худобу, здавали державі молоко, м'ясо та інш. На сьогодні с.Зарябинка - центр сільської Ради. На території ради - 360 дворів (209 в яких постійно проживають). Населення на 01.01.2015 р. - становить 504 чол. Працюють 12 приватних підприємців та фізичних осіб підприємців, 5 одноосібних господарств, 7 фермерських господарств. На теперішній час в наших селах працюють такі установи: сільська рада, будинок культури, бібліотека, 2 фельшерсько-акушерських пункти, геріатричний пансіонат, пересувне почтове відділення та 2 торгові точки.

Села наші красиві і квітучі мають гарні назви - Леськівка та Зарабинка, але справжньою їх окрасою є люди. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця- то джерело людської мудрості і самовідданості.